Девʼятка
Суть
Твітер приніс згадку про одне правописне правило, що відоме як правило девʼятки, що забороняє писати і після букв як д, т, з, с, ц, ж, ш, ч, р в загальних чужмовних словах. Під згадкою декотрі почали казати про м*сковський вплив, що є дещо абсолютно маячнею. Так само декотрі почати указувати, що що за вимовою ближче чіпси, що теж є нерозумінням, але тут вже і анґлійської мови. Тут розпишу лише про гісторію, а про анґлійську лише дотично, бо треба окрему статтю.
Гісторія
Більшість зараз знають м*сковську, але раніше, особливо для декотрих місцин, тоді це була польська, котра нині також читається і сприймається досить відносно легко, але, схоже, специфичне латинське письмо багатьох наразі відлякує, хоча там правила значно легші за ту ж анґлійську. Тож правило, скоріш за всього, привнесене галичанами, а саме через правопис, що нині відоміший як желехівка, під редактурою Смаля-Стоцького. Чому він так зробив? Можу лише здогадуватися: така собі спроба пояснити одне явище через правило з иншої мови, як панування и над і в чужомовних словах.
Польська
Якщо говорити про саму польську, тут правило легко пояснується фонетикою. Тобто ніяких обмежень, як на чужі чи свої слова ітд.
Декотрі звуки можуть бути лише твердими, а тому після них неможливо писати i. Це: cz, dż, ż і ł. Декотрі звуки стануть геть иншими, якщо написати і. Це: c, s, dz i z. Для грубого прикладу, cy і ci — це ци і чі відповідно. Помітно, еге? Такими були і d, t і r, котрі, через инший запис результату, самі стали лише твердими, але лише зараз, через вплив нових запозик, в декотрих випадках дозволено писати з і. Що дуже іронично на тлі правила девʼятки до української. Загалом, як бачите, набір приголосних десь такий самий, як і в правилі девʼятки. Якщо учите польску, то такі знання можуть допомогти і указати чому від těnь тут тінь, а там cień, тобто чєнь.
Тут ж очевидно, чому це не м*сковський вплив, де всюди в таких випадках пишуть и, хиба що можуть бути додаткові правила вимови. М*сковським впливом можна хиба що спробувати пояснити, що вони зберегли це правило з якихось причин, якщо такі і справді були.
Українська
Це, очевидно, ніяк не стосується української, де без проблем існують згадані пари звуків: діти ~ дім ~ дитина, тісно ~ ті ~ ти, книзі ~ зі ~ зирнути, сірка ~ сік ~ сир, ціна ~ цим, жінка ~ жити, шість ~ шити, чітко ~ читка, рік ~ рик ітд, де структура така: мʼякий [приголосний] з і ~ твердий з і ~ з и, де в другому і часто чергується з о. Навіть якщо це забути, то правило само по собі абсурдне: дизель проти [власна назва] Дізель, на честь кого і назвали; діалог проти диграф, де всюди однаково префікс di-.
Анґлійська
Може здатися, як і було для декотрих, що треба писати всюди і. Тут і криється пастка, якщо брати чинне тлумачення прийнятної вимови, котра розріняє cheap ~ chip як чіп ~ чип відповідно. Або за иншим, менше відомим українцям і лоґичнішим тлумаченням як чийп ~ чип.
Те саме стосовно инших мов, де існує така ж сама або подібна різниця.
Підсумок
Тобто загалом таке правило треба прибрати, про що вже давно говорять в правописних срачах. Якщо ж піти радикальніше або в якбитолоґію, то можна повернути один елемент з желехівки, а са́ме мʼякого і твердого і. Про всяк зазначу, мʼяке и теж існує і зазвичай ховається під і, а йотоване и — під ї відповідно.
Щодо панування и над і ві старих чужомовних словах — поки не виучав цю тему, але припускаю тут може бути сукупність декількох причин:
- Ті ж запозики з сусідних мовах, з тих ж польської і м*сковскої; чи вплив від них, втч. церковнословʼянської;
- Звуки и та і мають складні стосунки між собою, чисто умовно, був період або могло б так скластися як в південих словʼян, де лишилася лише одна голосна. Але навіть в такому випадку, це стосувалося би всіх приголосних, а не певних, як приклад старої запозики як Вавилон проти Вавілон. Однак, цілком нормально було писати і через і: діплом, позіція, діктувати, ціфра ітд.